Сьогодні наша Солов'їна країна-25 вирушає на Донбас, слухати його голос. А справжній його голос — це голос Анатолія Солов'яненка. І він просто чарівний.

Наш герой: Анатолій Солов’яненко (25.09.1932 - 29.07.1999) — всесвітньовідомий оперний співак. Його виконання українських народних пісень вже давно стали еталонними.

Життєвий шлях

Народився Анатолій Борисович у Донецьку (тоді, у 1932-му, місто називалося Сталіно) в простій шахтарській родині. Батьки майбутнього співака грали в аматорському театрі, куди постійно брали з собою сина. Анатолій змалечку любив співати, але батьки наполягали на технічній професії. Тому в 1949-му Солов’яненко вступає на гірничий факультет Донецького політеху. В цей самий час знайомиться із Олександром Коробейченком — солістом Донецького оперного театру. Можливо саме ця зустріч і врятувала Cолов’яненка для музики: він починає брати в Коробейченка уроки вокалу. Після 3-х років навчання він пробує вступити до Ленінградської консерваторії, але спроба виявилась невдалою. Невдача не підкосила нашого героя, він вперто продовжує навчатися у Коробейченка і шліфує свою майстерність...

... А тим часом надворі 1962-й рік. Cолов’яненко вже 30 років, він працює на кафедрі геометрії та співає у самодіяльних колективах. Аж раптом його життя несподівано змінюється. На одному з конкурсів у Москві його відбирають для стажування в Італії, в легендарному театрі “Ла Скала”. А вже восени 1963-го Cолов’яненко співає у прем’єрі “Ріголетто” на сцені Київської опери. Потім ще одне стажуважння в Італії і з 65-го Cолов’яненко — соліст головного оперного театру України.

                Cолов’яненко обожнював народні пісні, в його репертуарі їх було безліч

Любов публіки прийшла до Cолов’яненка миттєво і була по-справжньому всенародною. Окрім беззаперечного таланту Анатолій Борисович мав неймовірний шарм. Не зважаючи на статус суперзірки, був простим у спілкуванні, завжди ввічливим і коректним. Усі, хто мав щастя виходити з Маестро на одну сцену чи просто перетинатися по життю, відзначають, що більш світлої Людини уявити собі важко.

Але повернемося до творчого шляху нашого Золотого соловейка. У 1975-му році йому присвоєне звання народного артиста СССР. Cолов’яненко регулярно отримує запрошення попрацювати в найкращих оперних театрах світу. Але радянська влада дозволила йому лише один сезон 1977-78 відпрацювати у нью-йоркському “Метрополітен опера”. Cолов’яненка безліч разів вмовляли перейти до московського Большого театру, але Анатолій Борисович завжди відмовляв. Для цієї людини патріотизм був не порожнім звуком, він просто не уявляв свого життя без України та української сцени.

              Виконання українських народних пісень Cолов’яненком давно стали еталонними

Тому особливо боляче, що Київський оперний театр, якому він віддав 30 років життя, так некрасиво розпрощався із співаком. Тоді, у 1995-му, керівництво просто виставило Cолов’яненка з Опери. Він не став влаштовувати скандалу, а просто пішов і більше ніколи не повернувся на рідну сцену. Це драматичне розставання безумовно залишило болючі рани на серці Маестро. 29-го липня 1999-го року Cолов’яненко раптово помирає в своєму маєтку в Козині неподалік Києва від інфаркту.

За що пам’ятати

— За впертісь у досягненні своєї мрії — співати на великій сцені

— За неймовірний рівень внутрішньої культури

— За справжній патріотизм, підтверджений великими діями, а не словами

— За грандіозний вклад у популяризацію української пісні в цілому світі