Продовжуємо мандри Солов'їною карїною-25 і наступна зупинка — Дніпропетровська область.

Наш герой: Костянтин Огнєвий (30.09.1926 - 12.12.1999) — мабуть найліричніший тенор української естради XX-го століття.

Життєвий шлях

Народився Костянтин Огнєвий в місті Дніпро (тоді Дніпропетровськ) в 1926-му році в простій робочій родині. Його батько Дмитро любив музику і добре співав. Ця любов мала трагічні наслідки: в 1931 разом із декількома товаришами вони зібралися просто почитати вірші та поспівати українських народних пісень. Хтось доніс і з формулюванням “підтримка українського націоналізму” батька було репресовано і вбито. Ця подія стала шоком для малого Костянтина.

Перші музичні кроки Костянтин робив у музичній школі в класі скрипки, щоправда, без особливого ентузіазму. А потім почалася війна. Огнєвий приписав собі один рік і рвався на фронт. Молодого талановитого юнака відправили в ансамбль спочатку Мінського, а потім Київського військового округів. До речі, саме після перших фронтових виступів він, власне, і стає Огнєвим: його справжнє прізвище було Гноєвий, що є не дуже милозвучним для артиста. В репертуарі співака була пісня “Огоньок”, яка, мабуть, і наштовхнула його на думку переставити одну літеру в прізвищі і зробити творчий псевдонім-анаграму.

Так виглядали кліпи 1960-х

По закінченні війни Огнєвий вирішує продовжити навчання і вступає до Дніпропетровського музичного училища, яке закінчує у 1950-му році. Тоді ж талановитого випускника було доправлено на вступ до Московської консерваторії. Щоправда, Огнєвий мав всі шанси її не закінчити: в 1955-му році талановитого тенора взяли на роботу до Київського оперного театру, що викликало обурення у Москві і Огнєвого відрахували з консерваторії. Щоправда, потім поновили і дозволили завершити навчання.

18 років Огнєвий був вокалістом Київського оперного театру. За цей час відіграв більш ніж у 800 виставах. Але співака все більше і більше вабила естрада. Він першим з академічних співаків почав співати у супроводі власного ансамблю, фактично створивши новий концертний жанр. Цей крок був справді революційним: прекрасні голоси стали набагато ближчими до широких кіл аудиторії і якісний рівень естради зріс неймовірно. Огнєвий був першим виконавцем таких вже давно народних пісень як “Чорнобривці” (1960-й рік) та ”Як тебе не любити Києве мій” (1962-й в дуеті з Гуляєвим).

Вже народні Чорнобривці від Огнєвого

З 1965-го року і до самої смерті Огнєвий працював у Київській консерваторії на кафедрі сольного співу, багато років був її завідуючим. Серед його випускників такі важливі постаті для нашої музики як Микола Мозговий, Олександр Пономарьов та багато інших.

За що пам’ятати

— на ніжну та щиру лірику, подаровану українським пісням. Легендарна Євгенія Мірошниченко так казала про Костянтина Дмитровича: “Його пісні ніжні й прекрасні, як білі лебеді”

— створення нового жанрового напрямку, в якому поєднались оперні голоси та естрадне звучання

— За видатну педагогічну діяльність і виховання нових зірок української музики

P.S. В рамках “Солов’їної країни-25” нам хотілося б пригадати ще одного видатного дніпровця — Якова Івановича Орлова (1923-1981). Він був диригентом, композитором, педагогом. Але в історію української музики він увійшов перш за все як людина, яка створила Національний орекстр народних інструментів (1969). Саме під керівництвом Орлова у виконанні його колективу вперше залунав зі сцени “Запорізький марш” - одна з найулюбленіших мелодій всіх українців.