Сьогодні Солов'їна країна-25 завітала до Києва, щоб розповісти історію видатного співака Михайла Донця.

Наш герой: Михайло Донець (23.01.1883 - 10.09.1941) – легендарний український бас, одна з перших українських оперних зірок.

Життєвий шлях

Народився Михайло Іванович Донець в простій робітничій родині. Батько Іван був родом з Василькова, але військову службу проходив у Києві і по її завершенні залишився працювати на заводі “Арсенал”. Згодом одружився на міщанці Орині і оселився в скромній хатині неподалік заводу. Жила родина бідно, дітей було багато, тому доводилось багато працювати усім – і дорослим, і малим. Музика була чи не єдиною відрадою в родині Донців: мати любила співати народних пісень, а батько грав на власноруч зробленій скрипці. 

У 8-річному віці малого Михайла зарахували до церковного хору. Колективом опікувався відомий київський регент Олексій Грінченко. Він мав домовленість із Київською оперою щодо участі хору у декількох виставах театру. Так, ще зовсім дитиною, Донець вперше потрапив на велику сцену. Театр причарував його і став головною мрією життя. Але шлях до успіху виявився ох який непростий. Коли Михайлові було 14 років він лишився круглим сиротою. На клопотання робочих-друзів покійного батька, Донця було зараховано до військової школи медичних фельдшерів. 

Під час одного з виступів у кадетському театрі Михайло запримітив Микола Соловцов – 
легендарна особистість, актор, режисер, засновник театру “Соловцов”. (Будівля театру знаходилась на місці теперішнього київського кінотеатру “України”). Він запросив юного артиста до студії власного театру, що відрило Донцю дорогу у світ українського театру, який тільки робив свої перші власні кроки. В 1903-му році він вперше виступив за сцені соловецького театру, а вже через 2 роки його запросив до себе Київський оперний театр.

                                    Романс на слова Тараса Шевченка

Ще через рік Донця запросили до Москви, де він відшліфував свою майстерність в опері Зиміна і виходив на сцену з головними зірками того часу на кшталт Шаляпіна. Одночасно був керівником музично-драматичного гуртку “Кобзар”, який пропагував українську культуру в Москві.

В 1913-му Донець повернувся до Київської опери, солістом якої він і зустрів початок Визвольних змагань у 1917-му. Він палко підтримував Грушевського, брав активну участь в проукраїнських мітингах, співав там патріотичних пісень. Після поразки України, залишився працювати в Києві та Харкові. Великим шанувальником Донця був, зокрема Микита Хрущов, що, мабуть, і дозволило співакові відносно спокійно працювати в українських театрах. До пори до часу. В 1936-му на нього було заведено справу в НКВС. Але до арешту тоді справа не дійшла.

В липні 1941-го, коли німці вже впевнено крокували на Київ, Донця заарештували. Йому пригадали все: підтримку ідей незалежності в 1917-21, знайомство з Петлюрою, приписали антирадянську діяльність, шпигунство на користь Німеччини і багато чого іншого. Після страшних допитів і знущань Михайла Донця розстріляли 10-го вересня 1941-го. Історія зберігла фрагмент протоколу одного з останніх допитів: “Я не визнаю себе винним, я просто любив і люблю українські народні пісні...” 

Михайла Донця було реабілітовано лише в 1989-му році. Його іменем названа одна з вулиць міста Києва.

За що пам'ятати:

– За величезний вклад в розбудову української опери на початку XX століття

– За участь у визвольних змаганнях 1917-21-х років

– За неймовірну стійкість і мужність, з якими він зустрів останні випробування в своєму житті