Розпочинаємо наш спецпроект "Солов'їна країна-25" із на початку завітаємо на Поділля і познайомимося із представником співучої Вінничини.

Наш герой: Микола Леонтович (13 грудня 1877 — 23 січня 1923) — видатний український композитор, громадський діяч часів Визвольних змагань 1917-1921 років, автор всесвітньо відомого “Щедрика”.

Життєвий шлях

Народився Микола Дмитрович у мальовничому селі Монастирище біля Немирова Вінницької області в родині сільського священика. Батько дуже любив музику, керував хором семінаристів, сам грав на гітарі і скрипці. Саме він і став першим музичним вчителем для малого Миколи. Ну а любов до народної пісні прийшла до майбутнього композитора традиційним для українців шляхом — від матері.

Батьки хотіли, аби син пішов по лінії духовенства, тому в 11-річному віці віддали його до Шаргородського початкого духовного училища. Але там найулюбленішими предметами Леонтовича були спів та нотна грамота. А коли через 5 років він опинився вже у Подільській духовній семінарії, то отримав можливість вивчати теорію музики, опанувати скрипку та фортепіано. В цей же період Леонтович робить свої перші обробки народних пісень.

Шлях священнослужителя так і не звабив Леонтовича і після випуску із семінарії він починає вчителювати у рідному Поділлі, в селі Чукові. Крім викладання, Микола Дмитрович збирає пісні рідного краю і у 1901-03-х роках видає свої перші збірки народних пісень Поділля. Наприкінці 1904-го Леонтович переїздить на Донбас, де продовжує вчителювати та викладати музику. Але окрім цього, молодого інтелігента захопив революційний рух 1905-го року, який на вже тоді індустріальному Донбасі був досить потужний. Потрапивши під нагляд поліції, Леонтович повертається на Вінничину і оселяється в Тульчині. Починається найплідніший період його кар’єри. Він викладає співи і музику в місцевому єпархіальному жіночому училищі, товаришує з іншими видатними музичними діячами.

На тульчинський період припадає створення обробок таких народних пісень, як “Дударик”, “Ой зійшла зоря”, “Зашуміла лещинонька” і, звичайно ж, “Щедрик”.

Таким Щедрик вперше почули в Америці. Концертний запис хору Кошиця, 1922-й рік

На останній роботі хочеться зупинитись детальніше, бо доля приготувала цій пісні світову славу. Леонтович робив декілька обробок цієї відомої української щедрівки. Одну з них у 1916-му вперше на публіці виконав хор київського Університету. Вона сподобалася слухачам і швидко стала популярною, зайнявши місце в репертуарах інших колективів, серед яких був і легендарний хор імені Кошиця. У 1920-му році цей колектив після гастролей повним складом залишився у США, бо нічого доброго головний колектив української Директорії в радянській вже Україні чекати не могло. У 1921-му “Щедрик” вперше пролунав в легендарному нью-йоркському “Карнегі-Холі”, а загальноамериканську славу пісня здобула після того, як у 1936-му американець українського походження Петро Вільговський переклав слова англійською. “Щедрик” перетворився на “Carol of the Bells” і став одним із головних різдвяних хітів у цілому світі.

Але повернемося до Леонтовича. Його щасливе і розмірене життя у Тульчині закінчилося у 1917-му році із початком революційних подій. Він перебирається до Києва, де веде активну громадську і творчу діяльність. До речі, в столиці УНР Леонтович знайомиться із молодим диригентом Григорієм Верьовкою. Пройдуть роки і потужний хор імені Григорія Гурійовича виконуватиме пісні Леонтовича, даруючи їм всесвітню славу. Спадкоємність традіцій, особливо культурних - це велика сила.

31-го серпня 1919-го року об’єднані сили УНР та ЗУНР не змогли зупинити вхід денікінських сил до Києва. “Білі” нічого не хотіли чути про незалежну Україну і почали переслідування видатних громадських та культурних діячів. Леонтович змушений був тікати до Тульчина. Там він намагався повернутись до нормального творчого життя: заснував музичну школу, почав працювати над першою своєю оперою “Русалчин тиждень”. Але завершити її не судилося. Йшов 1921-й рік, більшовики закріпилися майже по всій Україні. Почалося справжнє полювання на всіх ненадійних антирадянських елементів. 22-го січня 1921-го року Леонтович гостював у батьків. Надвечір у хату постукав чоловік та попросив прихистку. Добрі та гостинні люди впустили незнайомця до хати. А о 7-30 ранку пролунав постріл. Незнайомець виявився агентом ВЧК Афанасієм Грищенком, який холоднокровно застрелив Леонтовича прямо в його ліжку…

За що пам’ятати

— Чудові збірки народних пісень Поділля

— Активну участь у розбудові молодої української держави у 1917-19-х роках

— “Щедрик” —  один із головних різдвяних хітів у світі

— За страшний приклад того, що коли хочуть зламати націю, першою винищують її культурну еліту